Продовжуємо розповідь про наш відпочинок на чарівному узбережжі Хорватії.

Чергових кілька днів на пляжі було цілком достатньо щоб нас знову покликала дорога, цього разу до старовинного містечка Шибеник, яке розташоване всього за 35 кілометрів від Муртера. Шибеник - найстаріше хорватське місто на Адріатиці.

Booking.com

Місто розташовується в мальовничій бухті, у гирлі річки Крка - на місці впадіння річки Крка в Адріатичне море.

Перша згадка про місто датована 1066 роком. Проте археологічні розкопки в фортеці Святої Анни вказують, що це місце було заселено задовго до приходу на ці землі хорватів.

Вузенькими старовинними вуличками ми пішли в напрямку фортеці Святого Михайла.

Фортеця Святого Михайла (раніше відома як фортеця Святої Анни) розташована на крутому пагорбі над старовинним історичним центром міста. Найстаріша збережена частина фортеці, східна стіна, збудована в 13 столітті.

Фортеця зобов'язана своїм ім'я Церкві св. Михайла, яка знаходилася в її стінах з 12 століття. Церква не збереглася, але Фортеця зберегла ім'я святого. В наші дні в фортеці Святого Михайла облаштували концертний зал.

З фортеці відкривається неймовірний краєвид на старе місто...

Booking.com

Також можна побачити інші фортеці Шибеника. Вхід з моря в канал Святого Анте захищає фортеця Свято Миколая. Фортеця Святого Миколая також внесена в список об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО.

З північного боку Шибеник захищають дві фортеці: фортеця Святого Івана і Фортеця Бароне. Фортеці було побудовано в 1646 році всього за 58 днів.

Ми попрямували на пагорб Vidakuša де розташовані ці фортеці. Спочатку відвідали фортецю Бароне. Фортеця Бароне відома також як фортеця Шубичевак. Довгий час фортеця мала ім'я свого головного захисника, барона Крістофа фон Дегенфельда. Фортеця Бароне в доброму стані і відреставрована. Трохи вище на пагорбі розташована фортеця Святого Івана.

Фортеця Святого Івана названа на честь церкви Святого Івана, побудованої на цьому пагорбі в 15 столітті. Фортеця в занедбаному стані - таке враження, що в ній також пробували зробити концертний зал, але щось не склалось...

Оскільки це найвища точка Шибеника, то з фортеці відкривається просто неймовірний краєвид на фортецю Святого Михайла, старе місто, річку Крка, Адріатичне море і навколишні острови.

Повернулись в старе місто, прогулялись старовинними вуличками. В місті багато церков - серед яких виділяється Собор Святого Якова, побудований в період з 1431 до 1536 років. Собор внесено в список об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО.

Планували відвідати фортецю Святого Миколая, але було спекотно, тому вирішили повертатись додому і продовжити день на пляжах Муртера. 

Як правило ми відпочивали на пляжах Сланіца і Люке. Але в околицях Муртера розташований ще один пляж - пляж Podvrske. Одного дня ми вирішили відпочити на цьому пляжі. Пляж розташований біля півострова Podvrske.

Booking.com

Сосни на пляжі дають тінь - при вході в море трохи каміння, але далі пісочок.

Залишили дітей на пляжі, а самі вирушили оглянути півострів Podvrske. Півострів дуже маленький. На півострові є невелика пристань для човнів.

Booking.com

З півострова відкриваються чудові краєвиди на сусідні острови.

Спочатку ми хотіли обійти півострів по периметру, але виявилось що Podvrske уподобали нудисти. Треба сказати, що жіночки, які люблять засмагати topless не заморочуються з походами в такі глухі місця як Podvrske і засмагають будь-де. На півострові Podvrske ж відпочивають любителі повної свободи від одягу.   Але коли нам стали попадатись не тільки нудистки, але й нудисти, ми вирішили відмовитись від наших планів обійти острів по периметру і повернулись на пляж Podvrske... 

У відпустці час біжить дуже швидко - прийшов час повертатись додому. По дорозі в Хорватію ми майже 90 кілометрів їхали вздовж озера Балатон. На зворотній дорозі ми вирішили заночувати біля озера.На AirBnb за 64 долари США ми забронювали апартаменти в містечку Замарді. Зранку ми виїхали з Муртера і по обіді вже були в Замарді, трохи відпочили й вирушили на оглядини містечка. Недалеко від наших апартаментів була оглядова вежа Kohegy. От такі будиночки нам попадались по дорозі до вежі.

Плантації виноградників і вежа Kohegy.

З вежі відкривається чудовий краєвид на Балатон, півострів Тихань

і Замарді

Пішли в напрямку Балатона. Замарді - класичне курортне містечко де все "крутиться" навколо набережної. Озеро вражає розмірами. На жаль з цього боку озеро мілководне і мало придатне для купання.

На озеро опускались сутінки, розмістились на літньому майданчику прибережного ресторанчика і споглядали як запалюються вогні на протилежному березі, смакуючи угорське вино й страви угорської кухні. Вечір був пречудовий...

На наступний день вирушили в напрямку України, перетнули кордон в пункті перетину Чоп - Захонь, "влетіли" в першу ж яму на дорозі й зрозуміли, що ми дома...  

Вирішили заночувати на Закарпатті. Зупинились в готелі Леон (с. Лалово) - забронювали на Booking за 350 гривень. На території готелю знаходиться невеличкий зоопарк і що важливо для нас, в готелі дозволено розміщення з домашніми тваринами. Барік вирішив не ризикувати (щоб часом не забули) і ліг спати в дорожню сумку...  

На наступний день, по обіді, ми були вже вдома.

На проїзд і проживання було витрачено 1160 євро.
Тобто 290 євро на людину за 19 днів.

Чарівна Далмація (Частина 1)
Чарівна Далмація (Частина 2)