Тиждень в Винище пролетів як один день і от ми вже в дорозі до чорногорського міста Бар. Винище, Бар - якийсь "алкотур" виходить...  

З Винище виїхали о 8 ранку. В Marina перетнули 8 дорогу і через Pozorac і Dograde виїхали на 58 дорогу.

За Prapatnica з'їхали в напрямку Prgomet і виїхали на автобан E65 - за проїзд автобаном заплатили 70 хорватських кун.

За Mali Prolog звернули на 425 дорогу, потім на 8

і виїхали до моря.

Перед 11 ми вже були на кордоні з Боснією і Герцоговиною - 20 хвилин і ми в Боснії.

Заправились - ціни на пальне нижчі ніж в Хорватії й Чорногорії. 20 хвилин в Боснії і Герцоговині й ми вже на хорватському кордоні - ще 10 хвилин і ми знову в Хорватії.

Проминули Дубровник.

По першій вже були на чорногорському кордоні - була черга - кордон пройшли за 1,5 години. Під'їхали до Которської затоки.

Поїхали по периметру бухти, щоб полюбуватися пейзажами. Для тих хто поспішає краще скористатись поромом.

Проїхали Будву,

Светі-Стефан

і перед шостою були в Барі. Від Львова ми проїхали 1964 кілометри.

Поселились на віллі Мілошевіч. Вілла розташована на пагорбі - з нашої тераси відкривався чудовий краєвид на Бар і море.

Господарі дуже приємні та гостинні. Одного дня вони запропонували посмажити на мангалі рибу - ціна була дуже прийнятна. Зібрались всі мешканці - з Сербії, Угорщини, Німеччини, України - було дуже цікаво. В інший день приготували мідії. Тиждень проживання на віллі в п'ятимісних апартаментах нам коштував 393 євро.

Одною з причин чому ми вибрали Бар був чудовий пляж Жукотрліца. Пляж розташований під хвойними деревами.

Але Бар доволі велике місто, тому усамітнись на пляжі проблематично. В перший день діти казали: "Поїхали назад в наше село (Винище)".  

Чорногорія - невеличка держава з населення трохи більше ніж 600 тисяч. Валюта держави - євро. Проте Чорногорія не являється членом Євросоюзу. З цим пов'язано ряд проблем з якими ми зіткнулись в Чорногорії. Банкоматів дуже мало. Коли в найближчому до нас банкоматі не було готівки, то до наступного банкомата довелося "чапати" 2.5 кілометри в одну сторону. При знятті грошей з нашої доларової картки відбувався подвійний обмін валюти: спочатку з доларів в англійські фунти, а потім з фунтів в євро. Розрахуватись карткою також проблемно - рідко де є термінал. Тому найкраще в Чорногорію брати готівку.

Ціни на тару в магазинах чомусь відрізняються. Після невдалої спроби "здати" пляшки в Хорватії - ми вирішили більше цим не заморочуватись. Проте коли в одному з магазинів за пляшку з нас взяли євро - рука не піднялась викинути ці пляшки в смітник.   Продавчиня написала від руки "цидулку" і як не дивно на наступний день нам повернули по цій цидулці гроші за тару... 

Що ще здивувало - от так виглядав смітник, який ми споглядали кожний день по дорозі до моря. Мешканці протягом дня скидають сюди сміття часто навіть не виходячи з автомобіля. Ввечері приїжджає сміттєвоз і забирає сміття яке не встигли розтягнути тварини...

Одного дня пішли в центр Бара. Місто оточене горами.

Однією з найвідоміших пам'яток міста є палац короля Ніколи I.

Booking.com

Бар - найбільший порт Чорногорії.

Військово-морський флот Чорногорії також базується в Барі.

Booking.com

Після кількох днів пляжного відпочинку ми поїхали на Скадарське озеро. Поїхали по дорозі E80 в напрямку селища Вірпазар. За проїзд через тунель ми заплатили 2,5 євро.

При під'їзді до озера нас "перехопив" гід, показав де можна припаркувати автомобілі. Спитав звідки ми q сказав, що для братів-слов'ян паркінг безкоштовний - хоча думаю, що той паркінг безкоштовний для всіх національностей. Та й "паркінг" - занадто солідна назва для однополосної ґрунтової дороги. Щоб виїхати з "паркінгу" і розминутись з зустрічними машинами довелося скористатись порадами добровільних регулювальників і з пів кілометра здавати задом... 

Менше з тим. Поторгувавшись з гідом ми пішли на наш човен. Не знаю чи отримав національний парк гроші, бо серед озера працівники парку зупинили наш човен і про щось голосно сперечалися з нашим гідом...

Попри берег озеро заросло очеретом - через вузьку протоку ми виплили на відкриту поверхню озера.

Проплили під мостом і поплили в напрямку остова Kamenik.

Величезні поля латаття вкривають озеро.

Скадарське озеро - велике озеро на кордоні Чорногорії та Албанії. Площа озера змінюється від 370 до 530 кілометрів квадратних.

Озеро один з найбільших пташиних заповідників у Європі. Понад 270 видів птахів проживають в національному парку, серед них одні з останніх пеліканів Європи...

Обігнули острів і поплили в напрямку церкви Святого Юрія.

Вийшли на берег - піднялись до церкви.

З пагорба відкрився чарівний краєвид на озеро і навколишні гори...

Поряд був пляж і ресторан - можна скупатись і перекусити. Попливли в напрямку Вірпазара.

На цьому наша водна прогулянка закінчилась - почалась автомобільна частина нашої подорожі. Путівник з такою мапою ми взяли в інформаційному центрі Бара.

В путівнику дорога вздовж озера була описана як дуже мальовнича - тому в Бар ми вирішили повернутись дорогою P16. Дорога проходить вздовж Скадарського озера. До оглядового майданчика Godinje доїхали без проблем. Дорога не дуже широка, але їхати можна.

Краєвиди дійсно дуже мальовничі.

Найгірша дорога почалася після оглядового майданчика Godinje - в більшості своїй це дорога в одну смугу - з одного боку гори, з іншого провалля. З зустрічними машинами можна розминутись в невеликих "кишенях" - ще той екстрим...

Наша мама як побачила дорогу, то сказала: "Діти моліться щоб ми доїхали... "

20 кілометрів від оглядового майданчика Godinje до оглядового майданчика Livari ми їхали годину.

Після Livari дорога стала краща: в півтори смуги й проходить вдалині від проваль. Ще 50 хвилин і ми на оглядовому майданчику Stegvas.

Оглядовий майданчик знаходиться на кордоні з Албанією.

На протилежному березі озера видно албанські села.

Якщо дуже хочеться оглянути краєвиди Скадарського озера і не хочеться екстриму, то радимо проїхати з оглядового майданчика Stegvas до оглядового майданчика Livari - цей відрізок дороги проходить вдалині від проваль і має ширину в півтори смуги. Якщо ж конче хочеться подолати цю дорогу повністю, то безпечніше їхати в напрямку з Virpazar до Stegvas - тоді справа від вас буде гора, а зліва провалля - коли розминаєшся з зустрічною машиною треба просто щільно притиснутись до гори - це менш екстремально ніж проїжджати впритул до провалля...

Ввечері поговорили з нашим господарем, то він за все життя тільки два рази їхав "старою дорогою" і не дуже рветься нею ще раз їхати - не має попиту ця дорога у місцевих...  

Продовження подорожі читайте незабаром.
Балкани (Частина 1)
Балкани (Частина 2)