Париж - здійснити мрію легко! (Частина 3)

Париж | Перемишль | Вроцлав | Львів

11.01.2014 - 17.01.2014

Хотілося б сказати окремо про харчування. Продукти ми купували в звичайному супермаркеті неподалік від апартаментів, і це були далеко не найдорожчі продукти, але смак тих сирів, круасанів і вина ми запам’ятали надовго…  

Наступного дня ми поїхали у Версаль. Транспортна система міста поділена на зони. Версаль знаходиться на околиці міста: спочатку потрібно їхати метрополітеном, а потім RER С потягом до зупинки Versailles Rive Gauche. Для проїзду потрібно квиток на 1-4 зони. Схема паризького метро доволі складна – на станції, де ми мали пересідати з метро на RER ми витратили близько двадцяти хвилин на пошуки нашого напрямку…

Перед поїздкою ознайомтеся з картою метро і RER поїздів – завантажте додаток з мапою на свій планшет або телефон.

Мапу метрополітену можна знайти тут

Від станції потяга до палацу потрібно пройтися близько 15 хвилин.

 

Черг до каси палацу не було – можливо тому, що це була середина тижня і зима.

До речі, в кожну першу неділю місяця з листопада по березень вхід у Версаль безкоштовний!

Вартість квитка 20 євро на дорослого за відвідування палацу, Тріанонів та селища Марії-Антуанетти.

Вхід для дітей до 18 років у Версаль безкоштовний.

Озброївшись аудіогідом (можна взяти на російській мові) ми пішли на екскурсію по музею.

Версаль - це не просто палац, а ціле містечко, побудоване спеціально для забезпечення потреб королівської родини. Людовик XIV хотів володіти чимось настільки розкішним, щоб ніхто не міг зрівнятися з ним в багатстві та красі.

Палацовий комплекс складається з декількох зон. Головна резиденція королівських монархів відрізняється помпезністю і шиком. Для її створення були запрошені архітектор Луї Ліво і художник Шарль Лебрен. Чудовий будинок втілив всі мрії та примхи знаменитого «Короля-Сонця».

Справжньою перлиною версальського палацу є дзеркальний зал-галерея, для оформлення якого використали майже чотири сотні дзеркал. Внутрішнє планування продумане таким чином, щоб колони в центрі залу, чудові картини й величезні вікна химерно відбивалися в дзеркалах, створюючи надзвичайно легкий і світлий простір. Він займає всю площу фасаду з боку парку.

У палаці є ще кілька цікавих залів, наприклад, Галерея битв або Капела, оформлені з такою ж помпезністю.

Оглянувши зали королівського палацу, ми вийшли в сади. Настав час обіду – в пригоді стали канапки та чай в термосі: молодша доця не їла і удавала, що нас не знає…  

Сади та парк, розроблені за проектом ландшафтного архітектора Андре Ленотра. На їх території розташовані Храм Любові, театр Імператриці, Бельведер, Капела, грот, сотні фонтанів, скульптур, квіткових клумб і алей.

Зверніть увагу, що фонтани взимку не працюють, деякі скульптури були замотані захисним покриттям.

До речі, влітку фонтани також працюють тільки в певні години.

   Прогулялись парком до каналів, Бельведеру, Тріанонів. Великий і Малий Тріанон трохи відрізняються за стилем. Якщо королівський палац виконаний в стилі класицизму, то апартаменти дружини короля відрізняються елегантністю і хорошим смаком. Вони були побудовані для відпочинку та розваг, полювання та інших примх королівської сім'ї. Малий Тріанон можна назвати жіночим царством, оформленим в стилі кокетливого рококо. Малий палац використовувався як місце усамітнення і відпочинку маркізи де Помпадур і Марії-Антуанетти. Його зали відрізняються не стільки розкішшю, скільки затишком і теплою атмосферою.

Треба сказати, що король “заслав” свою кохану дружину Марію-Антуанетту доволі далеко  , тому краще відстань від палацу до Тріанону здолати екскурсійним поїздком.

Наша прогулянка у Версаль зайняла цілий день, та все одно, на жаль, залишилося ще багато не оглянутого. Наступного дня ми запланували відвідування Лувру.

На підході до Лувру ми зіткнулися ще з одним видом шахрайства. Йдемо до Лувра, нікого не рухаєм  , навперейми нам кидається жіночка і показує нам на перстень під ногами. Запитує чи це не наш перстень, потім каже, що він золотий і пропонує нам його купити. Звичайно, перстень не золотий…

Будьте пильні – в Парижі дуже багато різного роду аферистів!

  Лувр нас зустрів дрібненьким дощем і довжелезною чергою біля піраміди - черга лише для того, щоб зайти в приміщення. Вхід через піраміду – це центральний вхід в музей, але це не єдиний вхід в музей. Крім піраміди, Ви можете потрапити в Лувр через торговий центр Carrousel du Louvre. Як правило, через цей вхід можна потрапити в музей значно швидше, але під час нашого візиту цей вхід був на реконструкції. Ми злякалися, що нам доведеться дуже довго стояти в черзі. Та черга на вулиці зайняла у нас всього 40 хвилин. В середині ми також побачили черги до кас, але до автоматів, де продають квитки, довгих черг не було, тому ними ми й скористалися. Вартість квитка 17 євро для дорослого.

Вхід для дітей до 18 років в Лувр безкоштовний!

Після цього здали речі в гардероб і пішли ознайомлюватися зі світом прекрасного.

З жовтня по березень, в першу неділю місяця вхід до Лувру безкоштовний!

Перш за все, Лувр вражає своїми розмірами. Кажуть, що для досить швидкого огляду галереї потрібно 4 дні, а для детального - вічність, тому що прекрасним можна насолоджуватися і пізнавати нескінченно.

 

Лувр (фр. Musée du Louvre) - це не тільки архітектурна пам'ятка (палац французьких королів), а й один з найвідоміших і найбільш популярних мистецьких музеїв світу (9 260 000 відвідувачів за 2014 рік, третій в світі за площею - 160106 квадратних метрів, з яких на 58470 розташовуються експозиції).

Лувр - це середньовічна фортеця, палац королів Франції і музей протягом останніх двох століть.

Фортеця Лувр була побудована Філіпом Августом в кінці XII століття. Надалі Лувр неодноразово перебудовувався, добудовувався і змінював свій вигляд. Йшли роки, змінювалися королі: хтось вважав за краще жити в Луврі, хтось за його межами. Але всі вони вносили щось своє у вигляд палацу.

   

У 1682 році, коли королівський двір був перенесений до Версаля, всі роботи були закинуті – Лувр занепав. У 1750 році навіть хотіли його знести.

Після бурхливих років Революції, роботи з будівництва Лувру були відновлені Наполеоном. Сучасного вигляду замок набув у 1871 році. Ядром колекції картин, відомої сьогодні на весь світ, стала колекція Франциска I, започаткована ним у XVI столітті. Її поповнювали Людовик XIII та Людовик XIV.

10 серпня 1793 року галерея була відкрита для відвідувань і стала музеєм. Особливий внесок в розширення колекції вклав Наполеон I. З кожної переможеної нації він вимагав данину у вигляді творів мистецтва. У наші дні каталог музею налічує 400000 експонатів.

Коли ходиш від залу до залу, і бачиш таку велику кількість світових шедеврів, в тебе мимоволі з’являється відчуття, що це все відбувається не з тобою. Хочеться себе вщипнути, щоб переконатися, що це справді ти маєш таку можливість любуватися роботами таких художників як Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело, Боттічеллі та багато-багато інших.

 

Але на жаль, ходити по залах галереї виявилося не таким цікавим для дітей, їх вистарчило всього на 4 години.

Коли ми вийшли з Лувру, на дворі сутеніло, діти конче хотіли їсти. Ціни в ресторанчиках Парижа, та навіть в Макдональдсах, ну дуууже високі. Ресторанчик швидкого харчування Flunch ми підшукали ще у Львові. В цьому ресторані цікаво те, що оплачуєш лише м’ясні страви, а гарніри, салати і все інше береш скільки хочеш. Практично за ті самі гроші, які б ми витратили в Макдональдсі, ми скуштували доволі непогані страви французької кухні.

 

Після обіду ми прогулялись вечірнім Парижем, полюбувались Готелем Дель Віль і ковзанкою біля нього, відвідали Собор Паризької Богоматері.

Собор Паризької Богоматері побудований в західній частині острова Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа, базиліки Святого Стефана. Ця церква була побудована на місці галло-римського храму Юпітера, що стояв тут за часів римської влади. Серед готичних храмів Франції собор Паризької Богоматері вирізняється суворою величчю свого вигляду. За красою, пропорціями, за ступенем втілення ідеї готичного мистецтва цей собор є унікальним явищем. Сьогодні, дивлячись на його цілісний і гармонійний ансамбль, неможливо повірити, що собор будувався майже двісті років, бо він часто перероблявся і капітально реставрувався.

Будівництво собору було розпочато в 1163 році при єпископі Морісі де Сюллі.

Собор Паризької Богоматері є п’ятинефною базилікою. Його довжина становить 130 метрів, висота веж - 69 метрів. Собор одночасно може вмістити дев'ять тисяч осіб.

З кам'яного оздоблення фасадів Нотр-Дам-де-Парі цікавими є знамениті статуї химер, встановлені на верхньому майданчику собору. Багато хто вбачає в цих демонічних образах прихований зміст - це відкриває великий простір для фантазії.

 

На жаль, наше перебування в Парижі підходило до закінчення. На наступний день ми почали нашу подорож у зворотному напрямку: автобусом з Парижа до аеропорту Бове, літаком з Бове до Вроцлава, автобусом з аеропорту Вроцлава до наших апартаментів. Апартаменти ми забронювали заздалегідь на Booking за 155 польських злотих. Вечірній Вроцлав з Новорічною ілюмінацією виглядав фантастично – тоді в нас з'явилась мрія приїхати у Вроцлав на Новий рік – цю мрію ми реалізували цього року 

 

На наступний день ми поїхали поїздом до Перемишля (вартість квитків 241 польський злотий), доїхали автобусом до Медики (10,8 польських злотих), перейшли польський кордон через пункт пропуску Медика – Шегині, "зловили таксі" (400 гривень) і десь близько півночі були вже вдома…

Треба сказати, що ми трохи ризикували. Віза у нас була на сім днів і наша поїздка зайняла сім днів: ми перетнули кордон з Польщею в 5 ранку (10 січня) і повернулись в Україну через сім днів 17 січня в 10 годині вечора. У випадку будь-якої затримки ми могли не вкластись в 7 днів, які нам були дозволені візою… Але дуже не хотілось скорочувати наш час перебування в Парижі…  

На проїзд і проживання було витрачено 684 євро. Тобто 171 євро на людину за 7 днів.
Нагадаємо, що пропозиція від туристичної компанії була 550 євро на людину.

Париж - здійснити мрію легко! (Частина 1)

Париж - здійснити мрію легко! (Частина 2)

Корисні посилання