Париж - здійснити мрію легко! (Частина 1)

Перемишль | Вроцлав | Париж | Львів

11.01.2014 - 17.01.2014

Часом наше життя складається з несподіванок, які додають багато барв. Ось про одну несподіванку, яка привела нас в Париж ми Вам розповімо.

Купивши квитки на літак в Грузію (на травневі вихідні), ми потихеньку планували нашу поїздку. Наші діти займаються танцями в Sirius Dance Center. Одного дня, на початку листопада, вони нас потішили, що планується поїздка з танцювальною школою в Париж на виступ. А оскільки вони все своє довге життя, тільки й мріють про те, щоб побачити Париж, то їхати вони мусять обов’язково.  

Вартість тижневої поїздки на автобусі була 550 євро на дитину. На той час нашій молодшій доньці було лишень 8 років, тому потрібно було їхати ще й мамі. А ще в січні в нашого тата випадав ювілей, то ніяк не пасувало його залишати дома самого. Так ми вирішили їхати усі разом. Вартість на сім’ю складала 2200 євро – а це було досить дорого для нас. Ми почали шукати інші варіанти як поїхати в Париж на виступ наших дітей. Окрім цього, Париж знаходиться дуже далеко від Львова (1900 кілометрів) і такі довгі переїзди на автобусі дуже втомливі: залишався єдиний варіант - авіапереліт.

  Вартість перельотів в Париж зі Львова (та й з України загалом) була просто шалена. Зовсім іншою була ситуація з перельотами з Польщі, оскільки там літають дві «lowcost» компанії: Wizzair і Ryanair. В таких компаній ціни авіаперельотів дуже навіть «демократичні». На той час ми були членами Wizzair Discount Club, а членам у Wizzair Discount Club пропонувалися гарні ціни на квитки, тому ми зупинилися на компанії Wizzair. Пристосовуючись до часу виступу танцювальної школи, нам як найкраще підходив рейс з Вроцлава. Зупинившись на цьому варіанті, ми купили квитки на літак за 12$ на людину в одну сторону. Погодьтеся непогана ціна  

«Lowcost» компанії + раннє бронювання = дешеві авіаперельоти!

Одночасно з пошуком авіаперельотів вивчали питання з Шенгенськими візами. На той час чинної візи в нас не було. Раніше для подорожей ми користувалися лише туристичними візами, які відкривали в туристичних компаніях.

 Типів Шенгенської візи є багато, але не так просто відкрити будь-яку. Зваживши всі шанси відкрити візу з найменшою паперовою тяганиною, вирішили відкривати Шенгенську візу типу С "закупівельний туризм" («на закупи»). Перший раз відкривають візу з можливістю перебування в Шенгенській зоні всього 7 днів. Та вже наступний раз візу «на закупи» надавали на пів року, а далі – на рік, і на два роки. До речі, цим типом візи ми користуємося до цього часу…  

Коли ми купили більшість квитків на проїзд і оплатили проживання, з’ясувалося, що танцювальна школа перенесла свій виступ на два місяці пізніше. При зміні дати поїздки ми втрачали значну суму, тому ми вирішили не змінювати час мандрівки. Можливо це було й на краще - у нас було більше часу на екскурсії Парижем...  

Потрапляючи на митний піший перехід Шегині, таке враження, що потрапляєш в 90-ті роки. Мандрівників зустрічають шалені черги, в яких не стільки люди, які їдуть кудись далі Перемишля, як ті що носять горілку і сигарети щодня. І стояти в тих чергах можна годинами. Єдиним шансом пройти кордон трохи швидше, було потрапити на митний перехід до першої львівської електрички, яка прибуває десь о 6 ранку.

Так з заспаним дітьми о 5.30 ми опинилися на митному переході - таксі зі Львова до Шегині на той час коштувало 300 гривень. Сказати що ми пройшли швидко – це нічого не сказати – перехід зайняв всього десь 20 хвилин. Митники ввічливо пропускали сім’ї з дітьми поза чергою. З кордону до Перемишля ми добрались міським автобусом за 10,8 польських злотих.  В нас було досить багато часу до потяга - ми пішли прогулятися Перемишлем. Це невеличке містечко з великою кількістю церков і навіть замком.

Випивши чаю з тістечками в ранковій цукерні "Cukierenka Kruk", неподалік від вокзалу, ми пішли на потяг. 

Зараз є чудовий потяг 705К (Київ - Перемишль). Розклад руху цього потяга розроблено з урахуванням можливості пересадки на поїзд № 3602 Перемишль – Краків – Вроцлав. Так що тепер шлях зі Львова до Перемишля можна подолати швидше і з більшим комфортом - оминувши піший перехід Шегині-Медика...  

Квитки купили за місяць до поїздки на сайті PKP Intercity зі знижкою 30% - 227,8 польських злотих за чотири квитки.

 

В той час йшла масштабна реконструкція залізничного полотна у Польщі й наш потяг теліпався дуже і дуже повільно (зараз потяги їдуть набагато швидше - цього року ми подолали цю ж відстань за 6 годин 40 хвилин). Після 10 годинної подорожі ми вийшли на нічному пероні Вроцлава.

Оскільки виліт з Вроцлава був запланований зранку, а приліт у Вроцлав був ввечері, нам довелося переночувати у Вроцлаві - по дорозі туди й назад. Найкращу пропозицію по бронюванню ми знайшли на сайті Booking.

На той час ми не мали досвіду як планувати проїзд в громадському транспорті, на дворі було темно, усі були втомлені й ми поїхали до апартаментів на таксі. Зараз ми таких витрат стараємось уникати…  

Детально вивчайте громадський транспорт міста – це допоможе суттєво зекономити на проїзді!

Вроцлавські апартаменти (вартість 190 польських злотих) привели всіх в захоплення. В старовинному будинку, інтер’єр під старовину, ліжко з балдахіном, велика тераса з видом на нічний Вроцлав – це все сприяло гарному відпочинку, адже на наступний день нас чекав Париж.

Зранку ми випадково спалили розетку в апартаментах: так виглядає, що “ніжна” електромережа в старовинному будинку не витримала китайського зарядного пристрою…   Добре, що на зворотну дорогу у нас були заброньовані інші апартаменти…  

Не бронюйте одні й ті самі апартаменти під час тієї ж подорожі…

Аеропорт Вроцлава знаходиться на околиці міста - до аеропорту ми доїхали міським автобусом номер 106 за 12 польських злотих. Рожевий «дівчачий» літак привів наших доньок в захоплення. Авіа переліт був короткий, аеропорт Бове зустрів нас густим туманом.

 

Оскільки аеропорт Бове розташований у 85 км від Парижа, нам довелося їхати з аеропорту автобусом. Квитки на проїзд ми купили на сайті аеропорту, заплативши 106,8 євро за квитки в два боки.

 

Автобус підвіз нас до станції метрополітену, де ми пересіли на потяг і доїхали до станції поряд з апартаментами.

В апартаментах виявилось, що незважаючи на заборону провозити гострі предмети в літаку, наші діти провезли в Париж циркуль...  

Париж - здійснити мрію легко! (Частина 2)

Париж - здійснити мрію легко! (Частина 3)

Корисні посилання