Відпочивши кілька днів на пляжах Санта Маринелла, ми вирішили подивитись щось цікавеньке. А оскільки «усі дороги ведуть в Рим» і ми його дуже давно хотіли побачити, то вирушили до "вічного міста". Звичайно, Рим як і інші старовинні міста з багато тисячолітньою історією, подивитися за один день нереально, тому ми запланували ознайомлення з цим містом розбити на кілька днів.

В перший день ми запланували відвідати деякі християнські святині. Оскільки ще з часів перших християн, Рим був важливим центром християнського життя, то в храмах Риму до наших часів збереглося багато святинь про які ми розкажемо трішечки пізніше.

З Санта Маринелла до станції Рим Терміні (англ. Roma Termini) ми доїхали поїздом за годину з хвостиком.

Розпочали нашу прогулянку з базиліки Санта Марія Маджоре (базиліка «Марії Сніжної») - однієї з найбільших в Римі та однієї з перших, присвячених Богородиці. Розташована вона на пагорбі Есквілін, неподалік від вокзалу Терміні. За переказами, в одну з серпневих ночей, двом римлянам: Папі Римському Ліберію і міському жителю Джованні Патріціо явилася Матір Божа, яка повеліла збудувати церкву на місці, де буде лежати сніг. На ранок 5 серпня 356 року, на превеликий подив римлян, сніг був виявлений на пагорбі Есквілін. Базиліка Санта Марія Маджоре була однією з найголовніших святилищ римської церкви аж до побудови базиліки Святого Петра. Базиліка зберегла свої первинні розміри протягом століть. Світла та урочиста, прикрашена золотом і стародавніми мозаїками V - XIII ст., вона як чиста голубина душа Святої Марії - материнська і жіноча. У Конфесії під головним вівтарем зберігається священна реліквія Собору - Ясла Ісуса Христа - вони складаються з п'яти шматочків годівниці, куди було покладено Ісуса після народження. Їх привезла в Рим Свята Олена, мати імператора Костянтина. Реліквія зберігається в коштовній срібній раці, виконаній за проектом Джузеппе Валадье.

Після базиліки Санта Марія Маджоре ми вирушили до Базиліки Святого Хреста Єрусалимського (Санта-Кроче-ін-Джерусалемме). Завдяки Святій Олені, матері імператора Костянтина, Рим став найбагатшим у світі на християнські святині, саме для них і був побудований цей собор. Базиліка була вбудована, за бажанням св. Олени, в головний зал її палацу (в 180-211 роках). Частина палацу була перебудована під каплицю, призначену для зберігання привезених нею з Єрусалима реліквій з Голгофи. Ця каплиця, яка називається базилікою Олени, і стала ядром базиліки Святого Хреста. Під її підлогою, як вважається, була розсипана земля з Голгофи, привезена в величезних кількостях Оленою з Єрусалима на кількох кораблях. Тому в назві присутнє додавання «в Єрусалимі», що означає, що сама базиліка перебуває ніби в Єрусалимі, на єрусалимській землі, у зв'язку з тим, що «шматочок» священного міста був привезений в Рим.

У Соборі зберігаються: Частина Хреста Господнього, а також частина хреста розсудливого разбійника. Він першим з людей увійшов слідом за Господом в рай, а його молитва до Розп'ятого: «Пом'яни мене, Господи, коли прийдеш у Царстві Своїм» стала улюбленою молитвою християн. Титло (табличка), на якій Понтій Пілат розпорядився написати "Ісус Назарянин Цар Юдейський". Перст апостола Фоми. Один з цвяхів Хреста Господнього. Два шипи від Тернового Вінця. Священні камені з Віфлеємської печери, зі Святого Гробу, від Колони Бичування. Окремий вхід веде в священне місце - капелу Святої Олени, де зберігається земля з Голгофи. Також в цьому храмі знаходяться мощі семирічної Антонієтти Мео. Італійська дівчинка, що жила і померла в 1930-х роках минулого століття може стати наймолодшою святою в історії Римо-католицької церкви. Сам храм вражає своїм оздобленням і розкішшю.

Далі ми вирушили до базиліки Сан-Джованні ін Латерано (Латеранська базиліка або Собор Святого Івана Хрестителя на Латеранському пагорбіо). Слід сказати, що Рим - це Рим, і сліди його кілька тисячолітньої історії трапляються будь-де. Як не справа то зліва бачиш руїни чогось. А ще тих руїн так багато, що, мабуть, навіть не кожному історику під силу розказати про всі руїни цього вічного міста, та оскільки ми не історики то ми не дуже й пробували з'ясувати за всі ті руїни. 

Це, до речі, стіна Авреліана - мур яким було оточено Рим за часів правління імператора Авреліана в 271–275 роках.

Так, розглядаючи залишки якихось будівель, ми дійшли до базиліки Сан-Джованні ін Латерано.

Booking.com

У католицькій ієрархії ця церква стоїть вище всіх інших храмів світу, не виключаючи й собору св. Петра, про що свідчить напис над входом: «Найсвятіша Латеранського церква, всіх церков міста і світу мати й глава». Латеранська базиліка також є власністю Ватикану, попри те, що розташована на території міста Риму. Базиліка була побудована імператором Костянтином Великим в другому десятилітті IV століття і була присвячена Христу Спасителю за отриману благодать після перемоги над Максенцієм. Отримала вона назву Латеранської в зв'язку з тим, що на цьому місці раніше було розміщено маєток сім'ї Латеранів. Згодом імператор Костянтин частину палацу Латеранів передав у володіння єпископа. У 319 році до палацу був прибудований християнський храм.

Протягом першого тисячоліття існування базиліки всі Папи Римські проживали в Латеранському палаці, тут же відбулося п'ять вселенських соборів. Під час авіньйонського полону пап базиліка двічі горіла і прийшла в занепад. Після повернення в Рим Папа влаштувався в Ватикані, а постарілий Латеранський палац був знесений. Папа Сікст V наказав знести й давню базиліку, вирішивши побудувати храм набагато більший за розмірами. Багато поколінь архітекторів залишили слід в його архітектурі - провідна роль серед них належить Доменіко Фонтана і Франческо Борроміні. Величний інтер'єр церкви Святого Іоанна Хрестителя представляє в плані латинський хрест з п'ятьма нефами. Фасад сучасного собору виконаний за проектом знаменитого флорентійського архітектора Алессандро Галілеї. Нинішній вигляд базиліка отримала після докорінної реставрації під керівництвом одного з найвидатніших майстрів епохи бароко - Франческо Кастеллі Борроміні. Серед реліквій базиліки виділяються частина Ризи Богородиці і частина губки зі слідами крові, з якої, за переказами, напоїли Ісуса Христа оцтом при розп'ятті, шматок лентіони, яким він витер ноги учням на Тайній вечері; частина багряниці, в яку був одягнений у дворі Пілата взятий під варту Ісус; частина волосся Божої Матері; частина її ризи й інші святині.Також в соборі в Скинії XVI століття над папським вівтарем за ажурними ґратами в двох релікваріях з позолоченого срібла, виконаних у формі поясних бюстів, зберігаються голови апостолів Петра і Павла.

У центрі соборного дворика - мармуровий верхній обруч гирла колодязя Якова, над яким Спаситель розмовляв з самарянкою. А ще в храмі є та сама плита, на якій воїни, розп'явши Спасителя, кидали жереб на його одяг.

Поряд з собором знаходиться папська капела Святая Святих (Санкта-Санкторіум ). Тут знаходиться «Святі Сходи» - сходи, привезені Святою Оленою з Єрусалима і які походить з палацу Пилата. За церковним переказом, саме по цих сходах Христос йшов на суд, який передував розп'яттю. Всі 28 сходинки закриті дерев'яними дошками - через особливу святість даної реліквії Страстей Христових, віряни піднімаються по ній тільки на колінах, читаючи особливі молитви на кожній сходині. У тих місцях, де на сходах залишилися сліди крові Христа, який піднімався по сходах після бичування, зроблені спеціальні скляні віконця.

Над престолом капели  Святая Святих знаходиться стародавня і особливо шанована ікона Спасителя. Це так званий Acheiropoeton, тобто образ, створений не рукою людини. Точне походження цього образу невідомо. За переказами, лик Спасителя почав писати апостол Лука, а потім ікону чудесним чином завершили ангели Господні.

Після довгої паломницької прогулянки ми вирушили до Колізею. Сонце пекло немилосердно, до того ж настав час обіду - зайшли в піцерію перекусити. Якщо спитаєте де найбільше в Римі туристів – так це біля Колізею. Туристи "обліпили" всі сходи та бордюри, усюди де можна було присісти, а оскільки спека була страшенна то всюди можна було побачити продавців води. До речі, візьміть з собою воду в Рим. Бо в спекотні дні ціни на воду "зашкалюють" - продавці пропонують 0,5 літра за 1,5 - 2 євро. Ціна зростає по мірі наближення до туристичного об'єкта...   Не знаємо чи то правда, але сусіди по черзі в собор святого Павла, казали, що деякі продавці набирають воду мало не в фонтанах... Колізей - одна з найвідоміших пам'яток світу. Це найбільший амфітеатр у світі - вважається одним з семи чудес світу. В 1980 році він був включений в список об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вхід в Колізей був платний, на відміну від храмів, а оскільки його можна було непогано оглянути й ззовні то ми вирішили не йти в середину і зекономити кошти.   Як правило до каси Колізею довжелезні черги, в яких можна провести не одну годину. Ці ж квитки можна купити в касах Римського Форуму - там черга суттєво менша. Купуйте квитки в Колізей заздалегідь в інтернеті!

Поряд з Колізеєм і Палатином на древній Via Triumphalis можна побачити Тріумфальну арку Костянтина з трьома проходами. Побудована в 315 році й присвячена перемозі Костянтина над Максенцієм в битві біля Мульвієвого мосту 28 жовтня 312 року.

Booking.com

До речі, Палатин - один із семи пагорбів Рима і признаний найстарішою із заселених частин міста. Поселення людей відомі із 10 ст. до н. е. За переказами, тут виник стародавній Рим: на Палатині були вигодувані вовчицею і виховані Фаустулом - Ромул і Рем. Тут Ромул заклав місто.

А ще в самому серці Рима розташований пам'ятник, древній як сам Вічне місто, - це Римський форум. Безладна череда античних колон і напівзруйновані зводи храмів демонструють колишню велич Римської імперії. Архітектура, історія та культура стародавнього Риму зібрана на ділянці в 500 м².

Та оскільки на дворі стояла нестерпна спека, то ми просто піднялися на оглядовий майданчик і не пішли гуляти по Палатину і Римському Форумі. Далі ми продовжили свій шлях до Вівтаря Вітчизни (Altare della Patria). Ця величезна споруда, що має 135 метрів в ширину, 130 метрів в довжину і 81 метр у висоту, зайняла площу, на якій до 1885 року знаходився цілий середньовічний квартал з палацами в дусі ренесансу. Монумент будували дуже довго: перший раз він був відкритий в 1911-му році, потім в 1927-му до нього приєднали пам'ятник Невідомому Солдату, полеглому в Першу світову війну. Після цього будівлі додали бронзові деталі, і урочисто відкрили ще раз - в 1935-му. До величезного вівтаря Вітчизни римляни так і не звикли - називають його і «вставною щелепою», і «друкарською машинкою», і «чорнильницею».

Далі ми спустилися на площу Венеції, пройшли повз знаменитий палац Венеції, де зараз знаходиться Національний музей палацу Венеція.

Спека була неймовірна - ми вирішили скуштувати італійського морозива. Наша молодша доця взяла найбільше морозиво. Але морозиво тануло дуууже швидко. Вона встигла з'їсти трохи більше ніж половину - решта розтануло...  

Прогулюючись Римськими старовинними вуличками, ми дійшли до Римського Пантеону.

Пантеон - одна з небагатьох будівель Стародавнього Риму, яка збереглася до наших днів без змін. Весь час свого існування він привертав увагу як художників і вчених, так і простих жителів. Мікеланджело Буанарроті вважав його ангельським творінням. Рафаель Санті (Раффаеллі Санти) хотів бути похованим в храмі, який, на його думку, поєднував у собі людей і богів. Великий художник був похований в Пантеоні. Ця подія стала новим етапом історії античного храму. Він став місцем поховання для відомих людей.

Продовжуючи прогулянку ми дійшли до площі Навона. Це — римська площа у формі витягнутого з півдня на північ прямокутника. Побудована на місці колишнього цирку Доміціана. З XV століття до 1869 тут знаходився міський ринок. Зараз гості Риму можуть тут побачити розкішні барокові фонтани та відвідати середньовічні храми.

На площі знаходяться три прекрасні фонтани: Фонтан чотирьох рік, Фонтан Мавра, Фонтан Нептуна.

Після цього ми помандрували до фонтану Треві. Його вважають справжньою перлиною серед сотень інших фонтанів в Римі. Масштабна і видовищна пам'ятка швидше нагадує сцену з античної п'єси, виконану в камені, ніж джерело чистої води. Вдале розташування і неймовірна краса фонтану щодня притягує до нього сотні відвідувачів столиці Італії.

Та на жаль, оцінити красу в повному обсязі нам не вдалося через реконструкцію фонтану.

Далі невеликими вуличками ми дійшли до площі Іспанії та фонтана Баркачча. Фонтан Баркачча знаходиться біля основи Іспанських сходів. Він не відрізняється великими розмірами та пишністю архітектури, але приваблює безліч римлян і гостей міста. Фонтан Баркачча в Римі будувався з 1627 по 1629 рік за архітектурним планом Берніні П'єтро. Цей витвір мистецтва було зведено в пам'ять про повінь 1598 року, коли вода піднялася вище позначки в 20 метрів над рівнем моря. Тибр вийшов з неукріплених берегів і затопив історичний центр Рима. Коли вода відійшла, на площі Іспанії знайшли баркас, який сів на мілину. Цей баркас і відображає Фонтан Баркачча. Іспанські сходи - незвичайна архітектурна споруда. Каскад відполірованих кам'яних сходин величаво спускається з вершини пагорба Пінчо просто до підніжжя Площі Іспанії. Час йшов до вечора і ми страшенно втомлені повернулися в Санта Марінелла. Бон джорно, Італія! (Частина 1) Бон джорно, Італія! (Частина 2) Бон джорно, Італія! (Частина 4)