Часом наше життя складається з несподіванок, які додають багато барв. Ось про одну несподіванку, яка привела нас в Париж ми Вам розповімо.
Купивши квитки на літак в Грузію (на травневі вихідні), ми потихеньку планували нашу поїздку. Наші діти займаються танцями в Sirius Dance Center. Одного дня, на початку листопада, вони нас потішили, що планується поїздка з танцювальною школою в Париж на виступ. А оскільки вони все своє довге життя, тільки й мріють про те, щоб побачити Париж, то їхати вони мусять обов’язково.
Вартість тижневої поїздки на автобусі була 550 євро на дитину. На той час нашій молодшій доньці було лишень 8 років, тому потрібно було їхати ще й мамі. А ще в січні в нашого тата випадав ювілей, то ніяк не пасувало його залишати дома самого. Так ми вирішили їхати усі разом. Вартість на сім’ю складала 2200 євро – а це було досить дорого для нас. Ми почали шукати інші варіанти як поїхати в Париж на виступ наших дітей. Окрім цього, Париж знаходиться дуже далеко від Львова (1900 кілометрів) і такі довгі переїзди на автобусі дуже втомливі: залишався єдиний варіант - авіапереліт.
Вартість перельотів в Париж зі Львова (та й з України загалом) була
просто шалена. Зовсім іншою була ситуація з перельотами з Польщі,
оскільки там літають дві «lowcost» компанії: Wizzair і Ryanair. В таких компаній ціни авіаперельотів дуже навіть «демократичні». На той час ми були членами Wizzair Discount Club, а членам у Wizzair Discount Club пропонувалися гарні ціни на квитки, тому ми зупинилися на компанії Wizzair.
Пристосовуючись до часу виступу танцювальної школи, нам як найкраще
підходив рейс з Вроцлава. Зупинившись на цьому варіанті, ми купили
квитки на літак за 12$ на людину в одну сторону. Погодьтеся непогана
ціна
«Lowcost» компанії + раннє бронювання = дешеві авіаперельоти! Одночасно з пошуком авіаперельотів вивчали питання з Шенгенськими візами. На той час чинної візи в нас не було. Раніше для подорожей ми користувалися лише туристичними візами, які відкривали в туристичних компаніях. Типів Шенгенської візи є багато, але не так просто відкрити будь-яку. Зваживши всі шанси відкрити візу з найменшою паперовою тяганиною, вирішили відкривати Шенгенську візу типу С "закупівельний туризм" («на закупи»). Перший раз відкривають візу з можливістю перебування в Шенгенській зоні всього 7 днів. Та вже наступний раз візу «на закупи» надавали на пів року, а далі – на рік, і на два роки. До речі, цим типом візи ми користуємося до цього часу… |
Так з заспаним дітьми о 5.30 ми опинилися на митному переході - таксі зі Львова до Шегині на той час коштувало 300 гривень. Сказати що ми пройшли швидко – це нічого не сказати – перехід зайняв всього десь 20 хвилин. Митники ввічливо пропускали сім’ї з дітьми поза чергою. З кордону до Перемишля ми добрались міським автобусом за 10,8 польських злотих. В нас було досить багато часу до потяга - ми пішли прогулятися Перемишлем. Це невеличке містечко з великою кількістю церков і навіть замком.
Випивши чаю з тістечками в ранковій цукерні "Cukierenka Kruk", неподалік від вокзалу, ми пішли на потяг.
Зараз є чудовий потяг 705К (Київ - Перемишль). Розклад руху цього потяга розроблено з урахуванням можливості пересадки на поїзд № 3602 Перемишль – Краків – Вроцлав. Так що тепер шлях зі Львова до Перемишля можна подолати швидше і з більшим комфортом - оминувши піший перехід Шегині-Медика...
Квитки купили за місяць до поїздки на сайті PKP Intercity зі знижкою 30% - 227,8 польських злотих за чотири квитки.
В той час йшла масштабна реконструкція залізничного полотна у Польщі й наш потяг теліпався дуже і дуже повільно (зараз потяги їдуть набагато швидше - цього року ми подолали цю ж відстань за 6 годин 40 хвилин). Після 10 годинної подорожі ми вийшли на нічному пероні Вроцлава. Оскільки виліт з Вроцлава був запланований зранку, а приліт у Вроцлав був ввечері, нам довелося переночувати у Вроцлаві - по дорозі туди й назад. Найкращу пропозицію по бронюванню ми знайшли на сайті Booking. На той час ми не мали досвіду як планувати проїзд в громадському транспорті, на дворі було темно, усі були втомлені й ми поїхали до апартаментів на таксі. Зараз ми таких витрат стараємось уникати… Детально вивчайте громадський транспорт міста – це допоможе суттєво зекономити на проїзді! Вроцлавські апартаменти Vincent (вартість 190 польських злотих) привели всіх в захоплення. В старовинному будинку, інтер’єр під старовину, ліжко з балдахіном, велика тераса з видом на нічний Вроцлав – це все сприяло гарному відпочинку, адже на наступний день нас чекав Париж. Зранку ми випадково спалили розетку в апартаментах: так виглядає, що “ніжна” електромережа в старовинному будинку не витримала китайського зарядного пристрою… Добре, що на зворотну дорогу у нас були заброньовані інші апартаменти… |
Не бронюйте одні й ті самі апартаменти під час тієї ж подорожі…
Аеропорт Вроцлава знаходиться на околиці міста - до аеропорту ми доїхали міським автобусом номер 106 за 12 польських злотих.
Рожевий «дівчачий» літак привів наших доньок в захоплення. Авіа переліт був короткий, аеропорт Бове зустрів нас густим туманом.
Оскільки аеропорт Бове розташований у 85 км від Парижа, нам довелося їхати з аеропорту автобусом. Квитки на проїзд ми купили на сайті аеропорту, заплативши 106,8 євро за квитки в два боки.
Автобус підвіз нас до станції метрополітену, де ми пересіли на потяг і доїхали до станції поряд з апартаментами.
В апартаментах виявилось, що незважаючи на заборону провозити гострі предмети в літаку, наші діти провезли в Париж циркуль...