Проживання
Транспорт
Оглядові майданчики
Що цікавого
Де поїсти
Для дітей
Паби і пивоварні
Розваги для дорослих
Магазини
Якщо Ви запитаєте, з чого почалася наша подорож в Прагу, ми відповімо, що як завжди з мрії. Правду кажучи, це була більше мрія наших друзів, тому що ми вже були колись у Празі. А з іншого боку, ми не дуже любимо сидіти вдома на травневі вихідні. От і вирішили – їдемо!
І як завжди, почали з пошуку проживання заздалегідь. Слід зазначити, що травневі свята – це гаряча пора на такого роду відпочинок, і апартаменти змітають як гарячі пиріжки. Коли ми отримали чергову відмову на проживання, тому що все зайнято або шалено дорого, нам один з власників квартир сказав, що саме на травневі в Празі буде проходити чемпіонат світу з хокею. Ми зважили всі "за" і "проти" та змістили час поїздки на тиждень раніше.
На Booking ми забронювали Franz Kafka апартаменти на дві кімнати за 260 євро (на 8 чоловік).
|
Оскільки дорога досить далека, а в наших друзів дитині на той час було всього 4 роки, тому щоб не перевтомлюватися ми вирішили переночувати в Кракові по дорозі туди та назад. Тим більше, що наші друзі в Кракові також не бували. На доїзд з Кракова до Праги нас зацікавила пропозиція чеського перевізника Leo Express: з Кракова до Бохуміна - дуже гарними сучасними автобусами, а з Бохуміна до Праги - швидкісними потягами. Вся дорога з Кракова до Праги займає приблизно 6 годин. За проїзд у два боки ми заплатили 157 євро за 8 чоловік.
Оскільки дорога не була надто довгою та одноманітною, нам цей варіант дуже сподобався. До Кракова ми планували добиратися спочатку автобусом Львів-Перемишль, а з Перемишля потягом до Кракова. Ну і відповідно, на зворотній дорозі все аналогічно в зворотному порядку. З купівлею квитків закордонних перевізників було все просто і прозоро та не склало ніяких труднощів. Єдине нам було потрібно вчасно заїхати до потяга в Перемишль. А з нашими перевізниками, як завжди виникають цікаві історії. По-перше, на потрібний рейс автобуса купити квитки через інтернет було неможливо, а по-друге, коли ми прийшли на автостанцію, нам сказали, що рейс буде лише тоді, коли буде хоча б 7-8 пасажирів. Нам пощастило, що нас було восьмеро , і ми мали хоч якусь певність, що рейс відбудеться, і ми встигнемо на потяг до Кракова.
Не радимо дуже надіятися на рейси автобусів Львів - Перемишль.
Якщо Вам 100% потрібно бути на певну годину в Перемишлі, радимо виїжджати з дуже великим запасом часу або шукати інші способи добирання, тому що ці автобуси то їздять, то не їздять, і ніхто Вам не гарантує, що рейс відбудеться вчасно і чи відбудеться взагалі.
І ось коли настав час нашої подорожі, не дивлячись на те, що нам довелося рано вставати, настрій у всіх був піднесений, на дворі весна, а по переду дорога - що може бути кращим!
Автобусом ми заїхали до Перемишля (1330 гривень за 8 чоловік), ще мали трошки часу в запасі, як раз щоб випити філіжанку ранкової кави в цукерні Крук неподалік вокзалу, трошки розім’яти ноги після автобуса і їхати до Кракова.
Потяг PKP INTERCITY заколисав дітей і вони спали добру половину дороги. В Кракові наші апартаменти Libro Rooms знаходилися неподалік від вокзалу і центру міста. Ще коло вокзалу в Галереї Краковській ми купили продукти на обід після чого пішли поселятися і відпочивати.
|
В нас були досить симпатичні студіо (46 євро за студіо забронювали на Booking), в кожної сім’ї окремі.
Краків завжди чарівний, в будь-яку пору року і за будь-якої погоди. Хоча, слід зазначити, що з погодою нам явно повезло: небо було синім, на вулиці по-весняному тепло, на деревах пробивалися перші листочки, а ще цвіла магнолія.
Коли почало сутеніти, коло Вавеля засвітили ліхтарі, на небі зникали останні промінчики сонця, а дракон випускав вогняні язики.
На Віслі плавали білі лебеді, а ми продовжили нашу прогулянку.
Ринкова площа зустріла нас вуличними музикантами й фаєр-шоу. Послухавши музику вуличних музик ми пішли в наші апартаменти відпочивати, тому що нас завтра чекала дорога до Праги.
Автобус Leo Express за дві з половиною години завіз нас до Бохуміна. В автобусі нас пригощали кавою і круасанами. В Бохуміні ми сіли на потяг, і вже за три години з лишком були в Празі.
|
|
Прага нас зустріла дощиком, а ще вийшло так, що ключі від апартаментів були в офісі, який був трохи далеко від нашого планованого проживання, тому ми розділилися. Нашого татка ми відправили по ключі, а самі з дітьми поїхали до апартаментів, де мали його зачекати. До апартаментів ми добралися метрополітеном. Метро в Празі є досить великим і гарно охоплює різні частини міста.
Карту метрополітену Праги можна знайти тут.
|
Треба сказати, що організація, яка здавала ці апартаменти, була трохи "загадкова". Вони вказали назву вулиці та номер будинку де треба забрати ключі. Всі спроби витрясти з них номер офісу чи хоча б назву фірми залишились без відповіді. Якимось чудом знайшовши цю організацію, виявилось, що "жіночка", яка видає ключі розмовляє на чеській мові та трошки на німецькій. Знання німецької в нашого татка обмежувались фразою "Eins, zwei, drei, Polizei", а чеської - словами: dobrý den, dekuji, letadlo i divadlo. Цих знань було недостатньо, бо крім ключа ми ще мали залишити завдаток за збереження майна 100 євро, який ми мали забрати в день від'їзду в цьому ж офісі, а від'їжджали ми дуже рано. Тому довелося під'єднати жестикуляцію і художні здібності... Поки ми чекали татка встигли купити продукти на обід у крамниці неподалік. Наші апартаменти, м'яко кажучи, на фотографіях виглядали набагато кращими, ніж були в дійсності, бракувало посуди, а в ванній кімнаті, якась важка плита падала постійно на ноги... Ви повинні бути готовими до того, що апартаменти, які гарно виглядають на фото, не завжди так само гарно будуть виглядати в реальності... Судячи з фото і відгуків в апартаментах зробили ремонт і усунули всі перераховані недоліки... |
 |
Після поселення та обіду ми вирушили в центр Праги. Йти нам було не далеко, то ж метро не знадобилося. Вечірня Прага зачаровує. Старовинні будинки, ратуша зі знаменитим годинником. До речі, годинник було створено ще в 1410 році - це найстаріший робочий астрономічний годинник у світі.
На Ринковій Площі виступали різні артисти, вулиці освітлювали вечірні ліхтарі.
Карлів міст через Влтаву - ніби портал в минуле тисячоліття, а на другому березі в вечірній ілюмінації виднівся Празький град зі шпилями собору Святого Віта.
На жаль, діти були дуже втомлені, а на годиннику ратуші вибило десяту – це був час повертатися в апартаменти...