На море в Албанію (Частина 2)

Львів | Кечкемет | Ниш | Скоп'є | Охрид | Кепаро

15.06.2017 - 07.07.2017

На наступний день о 7:00 ми виїхали зі Скоп'є і продовжили рух по автобану А2. До наступної нашої зупинки, міста Охрид, було всього 170 кілометрів - ми вирішили зробити невеличкий гак і відвідати національний парк Маврово. З'їхали за Ново Село на дорогу R1202.

Національний парк Маврово - парк площею 73088 гектари в долині річки Радика. Зупинились біля інформаційного центру, купили мапу і прояснили про цікаві місця. Спочатку поїхали трохи в сторону від нашого маршруту (по дорозі R2235), вздовж озера Маврово в селище Маврово.

Маврово - це популярний гірськолижний курорт. Оглянули церкву на воді.

Вернулись на основну нашу дорогу R1202. Дорога проходить в ущелині між горами - "зустріли" ведмедика - стояв біля дороги, побачив нашу машину і поліз вгору... 

Приїхали в Бігорський Монастир Святого Івана Хрестителя. Чоловічий монастир - з зовнішнім виглядом монахи не заморочуються - ходять по монастирю і працюють в спортивних костюмах - жодного монаха в рясі ми так і не побачили.  

Монастир побудовано в 1020 році з вапняного туфу (македонською "бігор") в 1020 році - звідси походить і назва "Бігорський". Монастир в чудовому стані й розташовується в фантастичному місці.

Продовжили рух по дорозі R1202. Краєвиди фантастичні: гори

ріки

озера

села "приліплені" до гір.

В районі Дебара з'їхали на дорогу R1201. Перед Стругою вернулись на автобан А2, потім з'їхали на А3. По дорозі до Охриду проїхали три відрізки македонського "автобану" - заплатили 130 денарів. О пів на першу поселились в наших апартаментах в Охриді. Охрид - курортне і туристичне місто, тому апартаменти "Filip Apartments Ohrid" забронювали заздалегідь за 30 євро на Booking. Апартаменти розташовані в тихому районі, недалеко від озера - у дворі є місце для паркування автомобіля. Охрид - старовинне містечко на березі озера Охрид. В Македонії на законодавчому рівні заборонено забруднювати  це озеро і річки, які в нього впадають. Також заборонений вилов риби в озері. Але озеро розташоване на кордоні Македонії й Албанії, тому албанці активно виловлюють рибу в озері й продають її македонцям... 

Пообідали й пішли оглянути місто. Вийшли до озера.

Пішли в напрямку старого міста. Охрид побудовано на місці античного міста Ліхнідос. За давньогрецьким міфом Ліхнідос заснував фінікійський цар Кадм - в ті часи озеро називалось Lacus Lychnitis - звідси й походить назва міста Ліхнідос.

Прогулялись вузенькими вуличками, оглянули церкву Святої Софії. Згідно з деякими джерелами церква була побудована ще в ІХ столітті - в часи Першого Болгарського Царства. Під час Османської окупації в церкві була мечеть. В давні часи Охрид називали балканським Єрусалимом - в місті було 365 церков - по одній церкві на кожен день року.

Місто включено в список об'єктів культурної спадщини ЮНЕСКО, а озеро Охрид включено в список об'єктів природної спадщини ЮНЕСКО.

В 1980 році до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО було внесено Амфітеатр.

Піднялися до церкви Святих Климента і Пантелеймона. У 893 році Святий Климент, учень Кирила і Мефодія, прибув в сюди на запрошення болгарського царя Бориса І і побудував цю церкву. В ХV столітті турки перетворили цю церкву на мечеть.

Піднялись до Самуілової фортеці. В 992-1018 роках Охрид був столицею Першого Болгарського Царства. В ті часи, за правління царя Самуїла, і була побудована фортеця. Хоча згідно з останніми археологічними дослідженнями було встановлено, що цю фортецю було зведено на місці укріплення побудованого ще в 4 столітті до нашої ери Філіпом ІІ Македонським. 

З фортеці відкривається незабутня панорама на місто

озеро і навколишні гори.

Прогулялись ще трохи вуличками старовинного міста і пішли до апартаментів. В апартаментах наш чекали наші друзі з якими ми разом їхали на відпочинок - вони виїхали на день пізніше і заночували на Закарпатті та в Ниші.

На наступний день, о пів на 9 по дорозі P1301 (P501) ми вирушили в напрямку кордону з Албанією. Музей на воді вирішили не відвідувати через брак часу. Це реконструкція давнього поселення, яке існувало на цьому місці в 1200 - 700 роках до нашої ери. Колись це поселення мало площу 8500 квадратні метри.

Перед кордоном зупинилися відвідати монастир Святого Наума. Монастир було засновано в 893-900 роках святим Наумом Охридським, учнем Кирила і Мефодія.

Монастир - відоме місце серед паломників - не тільки християн, але й мусульман.

Навколо монастиря побудували готель - так що ми не відразу знайшли вхід в монастир.   По території готельного комплексу гуляли павичі - павичі можуть бути доволі агресивними - були розвішані оголошення тримати дрібних дітей на руках...

Біля монастиря б'є потужне джерело, яке наповнює озеро Охрид. Кажуть що в погожі дні течія води з джерела, яка має інший колір, виділяється на фоні озера і далеко видно в напрямку Струги. На жаль в цей день були хвилі й цього явища не вдалося побачити...

О 10:10 вже були на кордоні - перевірка паспортів зайняли 15 хвилин і ми вже в Албанії. З кордону виїхали на дорогу SH64, за Pogradec виїхали на SH3. В Албанії ми перший раз побачили поліцію на дорогах за весь час нашої подорожі. Поліції доволі багато - кажуть що вони досить лояльні до туристів, але нам, на щастя, не довелось це перевірити на собі, то му що жодного разу нас не зупинили.   Кум трохи пізніше їхав через Албанію і забув включити фари, то його зупинили й зробили зауваження - не штрафували.  Дороги в Албанії практично всюди в одну смугу, але покриття доріг якісне - нема потреби дивитись під колеса, щоб не влетіти в яму.  

За Альбасаном з'їхали на SH7, потім повернули на SH4. У Fier навігатор нас повів через місто. В одному місці нашу смугу ремонтували, довелося їхати якимись "городами"...

Не з'їжджайте з SH4 у Fier - їдьте по кільцевій!

Треба сказати, що албанці-пішоходи дуже флегматичні - вони можуть неквапливо по діагоналі переходити чотири смуги - не пробуйте їм сигналити, бо це ще більше сповільнить швидкість їхнього пересування.   Албанці-водії навпаки трохи холерики - сигналять при будь-якій нагоді - не важливо, що ти на головній - все одно албанець вважає, що ти мав його пропустити й обов'язково тобі посигналить.  Правда чим ближче до узбережжя, тим вища культура водіння...

Виїхали на SH8, кусочок дороги проїхали по автобану А2, у Вльорі повернулись на SH8. Вльор проїжджали через центр, багато смуг, мало автомобілів, а може нам просто пощастило...  У Вльорі виїхали до моря і проїхали трохи вздовж берега...

Почалися гори.

Перед початком "серпантинів" вирішили пообідати. Господарі наших охридських апартаментів порадили нам чудове місце - "Llogora Tourist Village". Готель розташовується в національному парку "Ллогара". По території готелю гуляють олені.

Пообідали - жодна наша карта не "підійшла" їхньому банку - на щастя можна було розрахуватись в євро - надалі жодних проблем з картками не було. Трохи відпочили й продовжили нашу мандрівку...

Краєвиди просто фантастичні. Зупинились на перевалі, щоб водії також змогли помилуватись краєвидами.  

В Хімаре заїхали в супермаркет і закупились продуктами. О 19:00 прибули до нашого готелю в Кепаро. Тахометр показував 1997 кілометрів від дому до Кепаро.

Продовження подорожі читайте незабаром!
На море в Албанію (Частина 1)

Наші подорожі в цьому напрямку

На море в Албанію (Частина 1)

15.00.2017 - 07.00.2017

Дорога до моря.

Читати далі
 
 

Корисні посилання