На море в Албанію (Частина 1)

Львів | Кечкемет | Ниш | Скоп'є | Охрид | Кепаро | Белград

15.06.2017 - 07.07.2017

Влітку 2016 року ми їздили літом на Адріатичне море в Хорватії. Балкани нам дуже сподобались і в 2017 році ми вирішили поїхати в тому ж напрямку. Спочатку планували їхати в більш традиційну Чорногорію, але потім виникла ідея з Албанією. Оцінили ціни на проживання й Албанія "перемогла".  Також на користь Албанії зіграло географічне розташування - Албанія знаходиться південніше, а ми планували їхати на море в червні. В лютому ми забронювали на два тижні невеликі апартаменти (35 євро за добу на AirBnb) в сімейному готельчику "Qeparo Napolon Complex" у селищі Кепаро (англ. Qeparo). Час до літа тягнувся довго, проте у нас було достатньо часу, щоб розпланувати детально дорогу. Мета була не просто швидко заїхати, а ще й побачити щось цікаве. Спочатку ми планували три ночівлі, але Євросоюз вводив безвізовий режим з Україною за три дні до нашої подорожі, тому ми вирушили на день швидше.  За день до поїздки ми оформили всі необхідні документи на нашого песика, купили за 4780 угорських форинтів (15,5 євро) місячну віньєтку для проїзду по угорських автобанах і розіслали запити на AirBnb в діапазоні від українського до сербського кордону. До мандрівки готові! 

В день поїздки о 6:30 ми виїхали з дому, поснідали в "Окей" біля Коростова і в 11:00 ми прибули на КПП "Лужанка". Перед кордоном заправили повний бак, бо ціни на бензин ростуть в такій послідовності: Україна - Македонія - Угорщина - Сербія - Албанія. З українського боку на кордоні простояли понад дві години, хоча на сайті прикордонної служби було вказано, що черги немає. На угорському кордоні ми простояли ще з 1.5 години, перед нами було ще зо 5 машин коли наш автомобіль відмовився заводитись - розрядився акумулятор. Дуже вдячні водіям, які дали нам "прикурити". Автомобіль не "глушили", багажник при заведеному двигуні чомусь не відкривався - сумки для огляду довелось витягувати через салон.  Сумарно на кордон витратили 4 години й 15 хвилин. Перетнули кордон і забронювали проживання на AirBnb в містечку Кечкемет (угор. Kecskemet). Чотири години по угорських автобанах (М3, М31, М0, М5) і о 18:15 ми вже селимося в нашому будиночку. Будинок в центрі міста, гараж для автомобіля, невеличкий двір. В цьому будинку жила також дуже приємна господиня, і ціна була просто фантастична - всього 26 доларів. Після вечері пішли прогулятись вечірнім містом - місто доволі цікаве: старовинні церкви, будівлі, багато ресторанів. Ось так виглядає міська ратуша.

Кечкемет (угор. Kecskemét) - восьме по величині місто Угорщини з населенням трохи більше ніж 100 тисяч. Назва міста походить від угорського слова kecske, що означає "козел" - козел зображений на гербі міста. Міське право Кечкемет отримав ще в 1368 році.

О 6:00 ми виселились з нашого будинку і продовжили рух по автобану М5 - вже о 7:00 ми були на сербському кордоні. Кордон ми "пройшли" за 25 хвилин і виїхали на автобан А1. Якість автобанів в Сербії гірша ніж в Угорщині, але вони зараз дуже активно будуються - це спричинило певні незручності - де не де був реверсний рух, об'їзди й т.і. Автобани оплачуються при з'їзді в євро або в сербських динарах - по дорозі до Ниша ми заплатили за автобани 2,5 євро і 800 динарів. В обідню пору ми прибули в місто Ниш і поселились в "Apartment Nela" (апартаменти забронювали за 30 євро на Booking). Апартаменти знаходяться в тихому районі - є двір, де можна припаркувати машину. Для початку оглянули місто. Ниш - третє за розміром місто Сербії - населення міста складає близько 200 тисяч. Через місто протікає річка Нишава - в честь якої й назвали місто.

Ниш - одне з найстаріших міст не тільки на Балканах, але й у Європі. Місто заснували скордіски ще в 279 році до нашої ери. В місті народився Костянтин Великий - перший християнський Імператор і засновник Константинополя. В давні часи Ниш вважали воротами між Сходом і Заходом.

В наші часи найцікавішим об'єктом міста є турецька фортеця. Фортецю побудували турки на початку XVIII століття - фортеця була споруджена на місці попередніх укріплень - стародавнього римського, візантійського, а пізніше середньовічних фортів.

На території фортеці багато дерев, в тіні яких особливо приємно прогулятись в спекотний день.

Судячи з сувенірної продукції, серби "сумують" за Великою Сербією (соціалістичною Югославією) і Тіто. Що цікаво серби паралельно використовують кирилицю і латиницю - практично кожний сайт має кириличну і латинську версію.

На наступний день, близько 8:00 виїхали з Ниша - на виїзд з Ниша навігатор "повів" нас "городами" - виїхали на якусь полонину і зрозуміли, що треба вертатись і шукати "нормальну" дорогу.   Продовжили рух по автобану А1 - за проїзд по автобану заплатили 210 динарів і 0,5 євро, о пів 11 приїхали на кордон з Македонією, прикордонний контроль зайняв якихось 20 хвилин і ми вже в Македонії. Виїхали на автобан Aleksandar Makedonski (A1). Автобани в Македонії ще гірші ніж в Сербії й гроші за проїзд беруть наперед - мабуть, бояться, що в кінці автобану водій не захоче платити за такі дороги.   Обмеження швидкості до 80 км на годину нормальне явище для македонських автобанів, нам попадалось навіть обмеження до 60 км на годину. Розрахуватись за проїзд можна євро або македонськими денарами. Денарами розраховуватись вигідніше, бо в євро переводять по драконівському курсу. По дорозі до Скоп'є ми заплатили 2,5 євро за автобан. Перед Скоп'є з'їхали на автобан А2.

В полудень ми вже були в Скоп'є. В Скоп'є навігатор другий раз за день нас підвів - "повів" до готелю "коротшою" дорогою - дорога йшла в гору і постійно звужувалась, коли ж навігатор "сказав" повертати на дорогу по якій можна було проїхати на мотоциклі або дуууже вузькій машині, ми вирішили розвертатись і шукати ширшу дорогу.   Треба сказати, що в загальному автомобільні дороги в місті організовані доволі непогано - практично всюди 2-3 смуги в одну сторону - єдине що македонці чомусь не включають сигнал повороту коли перелаштовуються з однієї смуги в іншу.   Такі дороги - це наслідок землетрусу - в 1963 році місто було зруйновано практично повністю - після цього Скоп'є перепланували й перебудували. Довго шукали де зупинитись в Скоп'є - ми подорожуємо з песиком і далеко не всі господарі приймають гостей з домашніми улюбленцями. Ми зупинили свій вибір на бутик-готелі "Villa Ragusa", бо готель розташований недалеко від центру, на Booking давали солідну знижку на проживання, перед готелем є безкоштовний паркінг, дозволено поселення з домашніми улюбленцями, ну і ми ніколи не жили в бутик-готелях - хотіли спробувати, що це за "звір" такий бутик-готель.   В результаті ми забронювали апартаменти з кухнею в цьому готелі за 42,6 долара на Booking. Що тут сказати - номер виглядав гарно - два балкони з непоганими краєвидами, єдине що здивувала відсутність баняків на кухні - прийшлось сосиски й макарони варити в пательні... 

Поселились і пішли оглянути місто. В античні часи місто називалось Скупі. Перша згадка про місто датована третім століттям до нашої ери. На жаль більшість архітектурних пам'яток було зруйновано під час землетрусу в 1963 році. Держава і міська влада докладають багато зусиль, щоб збільшити туристичну привабливість міста: будують будинки з колонами під старовину, пам'ятники й т.і. Такої великої кількості пам'ятників ми не бачили в жодному іншому місті. Найвідоміша історична постать Македонії - це Олександр Македонський. Крім пам'ятника на коні, є ще пам'ятники матері Олександра Македонського Олімпії й батькові Філіпу ІІ, де можна побачити ще кілька Олександрів Македонських в дитячі і юнацькі роки.  

Крім того є пам'ятники іншим відомим уродженцями Македонії: Мати Тереза, Ванга, Кирило і Мефодій і десятки людей про існування яких ми не чули, але які зробили щось важливе для Македонії. Є тут пам'ятник і Тіто - як кажуть деякі старші македонці - Тіто любив македонців...  

Можливо цими пам'ятниками македонці хочуть довести іншим народам своє право на назву країни. Річ у тім, що македонці мають проблему з назвою держави. Греція виступила категорично проти назви Македонія і ООН визнала Македонію під назвою Колишня Югославська республіка Македонія.

Пройшли по Кам'яному мості - одному з небагатьох уцілілих після землетрусу історичних пам'яток міста.

Незважаючи що почав накрапати дощ ми пішли в напрямку фортеці.

Фортеця піднімається над містом.

З неї відкривається краєвид на місто

і навколишні гори

Прогулялись Турецьким кварталом - понад 500 років Скоп'є було окуповано Туреччиною - в Турецькому кварталі можна побачити як виглядало місто під час турецької окупації...

Повернулись до готелю, повечеряли, включили телевізор - по всіх каналах передачі та реклама пов'язані з мусульманським святом Рамадан - дивно - вікіпедія каже, що мусульман в Македонії 30%. Може в готелі підключені тільки мусульманські канали... 

На море в Албанію (Частина 2)
На море в Албанію (Частина 3)

Наші подорожі в цьому напрямку

На море в Албанію (Частина 2)

15.00.2017 - 07.00.2017

Дорога до моря (продовження).

Читати далі

На море в Албанію (Частина 4)

15.00.2017 - 07.00.2017

Дорога додому.

Читати далі

Корисні посилання