Бон джорно, Італія! (Частина 4)

Рим | Санта Маринелла | Краків | Перемишль | Львів | Ватикан

06.08.2015 - 26.08.2015

Після останньої подорожі до Риму минуло кілька днів, в які ми ніжилися на морі, перш ніж ми знов запланували відвідини «вічного міста». Правду кажучи, цьому трохи посприяла ще й похмура погода, яка була не дуже доброю для відпочинку на пляжі. І ось ми сіли на потяг і трошки більше як за годину були неподалік Ватикану - на станції Roma San Pietro.

Трапилось так, що якраз була неділя і Папа Франциск проголошував свою недільну проповідь. Площа перед базилікою Св. Петра була заповнена людьми, а папа проголошував проповідь з вікна свого палацу.

Далі ми пішли до замку Святого Ангела (Castel Sant'Angelo). Знаходиться він неподалік Ватикану і вражає своїми розмірами та величчю.

Замок Святого Ангела, розташований на правому березі річки Тибр, має бурхливу історію, навіть за стандартами Рима. У 130 році н.е. імператор Адріан прийняв рішення побудувати нову усипальницю для себе і своїх близьких. Місце для будівництва було обрано за межею міста - на протилежному березі Тибру. Тоді ж був побудований і міст, який з'єднав мавзолей з Марсовим полем, де починалася похоронна церемонія.

В кінці III ст. н.е., для захисту міста від варварських набігів, імператор Авреліан звів кріпосні стіни. В значній мірі ці стіни збереглися і понині. В оборонне кільце Авреліанских стін як бастіон був включений мавзолей Адріана. Протягом декількох століть його неприступні стіни служили римлянам надійним захистом від ворожих навал.

Свою нинішню назву - Замок Святого Ангела - споруда отримала в 590 році. У Римі в ті часи лютувала страшна епідемія чуми, яка щодня забирала безліч життів. Згідно з легендою, папа Григорій Великий вирішив провести хресну ходу через місто, щоб здобути милість діви Марії. Коли очолювана понтифіком процесія вступила на міст Еліо, очам процесії з'явився ангел. Посланець небес, парив над імператорською усипальницею, він вклав меч в піхви, що було витлумачено як закінчення божого гніву. Епідемія дійсно незабаром припинилася. Враження ж від побаченого залишилося настільки сильним, що замок назавжди залишився замком Святого Ангела. Фігуру ангела, який встромлює меч в піхви, встановили на даху, на тому місці де він з'явився. Будівля складається з квадратної основи 89 метрів шириною, на якій побудований циліндричний барабан діаметром 64 метри. Барабан з колонадою вкритий глиняною ліпниною та увінчаний статуєю Адріана. Мавзолей з'єднаний з містом на іншій стороні річки, мостом Святого Ангел (раніше цей міст називався мостом Аврелія). Міст Святого Ангела, прикрашений скульптурами Берніні - головна переправа через Тибр, по якій незліченні паломники з VII століття потрапляли з лівого берега на правий, до собору Святого Петра і Ватикану.

У середні віки секретний коридор Пассетто ді Борджо з'єднував замок Святого Ангела з Ватиканом. Зокрема коридор використовувався Папою Римським Клементом VII і його швейцарською гвардією, щоб врятуватися від армії Чарльза Бурбонского під час облоги Риму в 1527. Згодом деякі приміщення першого поверху і підземелля замку стали використовуватися як тюремні камери. У тісних одиночках були заживо поховані кардинали, які брали участь в змові проти Папи. Серед в'язнів Замку Святого Ангела були знамениті учені - Галілей і Джордано Бруно, гуманісти - Платина і Помпоній Лет... Зараз у будівлі замку розмістився Національний музей, один з найбільш відвідуваних в Римі.

Далі ми продовжили прогулянку набережною Тибру до Палацу Правосуддя, який вражає красою. Наше покоління його знає за фільмами про капітана Катані.  

Сонце "припікало" і ми вирішили зайти пообідати. Знайшли піцерію з прийнятними цінами. Тато вирішив втамувати спрагу маленьким пивом. Діти дуже тішились, бо такого маленького пива (200 грамів) ще не бачили. Але, мабуть, найбільше тішився власник піцерії, бо вартість цього мініатюрного пива виявилась 5 євро... 

Прогулялися центральною частиною міста, пройшлися повз Римські Форуми та Колізей, Вівтар Вітчизни й площу Навона, але про ці місця ми детальніше розповідали в попередній частині, то ж повторюватися не будемо.

Ми дуже багато чули про базиліку Святого Павла за мурами, то ж ми вирушили до цього святого місця. Ми доїхали на метро до станції Basilica San Paolo і за 5 хвилин дійшли до собору.

Храм був побудований над могилою Святого Павла. Апостола Пала стратили в 64 році. На могилу з самого початку приходило багато вірян, тому тут була встановлена меморіальна плита. Щоб вшанувати пам'ять усікновення голови апостола, в IV столітті н.е. за часів імператора Костянтина I, була побудована церква.

У 386 році Папа Феодосій I почав будівництво набагато більш значущого храму. Коли Папа Лев I закінчив будівництво, то храм стала найбільшою базилікою в Римі.

На відміну від інших патріарших базилік, собор Св. Павла не зазнав істотних змін ні за часів Відродження, ні в епоху бароко - однак 15 липня 1823 року вигорів майже дотла. Відновлення храму тривало до 1840 року - був збудований абсолютно новий фасад в стилі класицизму. Базиліка вражає своїми колосальними розмірами. Зовні вона більше нагадує укріплену фортецю. 80 гранітних колон розділяють величезний внутрішній простір на п'ять неф. Перед західним фасадом базиліки розташований квадратний портик, в якому нас зустрічає сам Святий Павло, втілений з каррарського мармуру скульптором Джузеппе.

За аркою знаходиться головний вівтар базиліки, перед яким розташовується табернакль роботи Арнольфо ді Камбіо. Власне кажучи, саме цей витончений табернакль містить в собі головну святиню базиліки - в його основі знаходиться гробниця, в якій спочивають мощі Святого Павла. А перед ними в прозорій скриньці зі скляними дверцятами виставлені кайдани Святого Павла.

Уздовж всього периметра центрального нефа проходить фриз з портретами римських пап, поміщених в овальні медальйони. Можна помітити, що кілька медальйонів поки що залишається порожньою. Легенда свідчить, що коли всі медальйони будуть заповнені, то настане кінець світу.

Після відвідання базиліки ми пішли на залізничну станцію Porta San Paolo. По дорозі оглянули Браму Святого Павла і Піраміду Цестія.

Повернувшись в Санта Маринелла, ми провели кілька днів засмагаючи на пляжі та купаючись в тепленькому морі.

В той час стали дуже модні селфі палки. Під час поїздок ми даємо можливість нашим дітям трохи "заробити" - вони миють посуду, а ми їм за це платимо гроші в місцевій валюті. Так от наша старша доця заробила на митті посуди й купила селфі палку в китайському магазині. "Суперміцна" китайська пластмаса не витримала лихої долі й в той же день розломилась - ми пішли в китайський магазин і купили "суперклей". "Суперклей" не склеїв "суперміцної" пластмаси - доця плаче - здалися і купили ще одну селфі палку в тому ж китайському магазині Санта Маринелла...  

Відвідати Рим і не відвідати Ватикан - це якось трішки, мабуть, неправильно, тож ми на відвідини Ватикану вирішили відвести цілий день.

Однією з перлин Ватикану є Ватиканський музей. Ми вирішили не губити час в чергах до каси музею і купили квитки через інтернет заздалегідь. В запланований день ми знов вирушили до Риму.

Купуйте квитки в Ватиканський музей заздалегідь тут.

Слід сказати що Ватикан такий маленький, що його цілком реально обійти пішки по периметру - що ми зрештою і зробили.

Йдучи від залізничної станції Roma San Pietro до Ватиканського музею ми помітили на деревах зелених папуг. Так-так, саме папуг. Спочатку ми подумали, що це, мабуть, якийсь папуга дременув від господарів, але потім ми побачили, що їх цілі зграї. Але звідки в Європі зграї папуг? Вже пізніше ми прочитали, що папуги з’явилися в Римі не за один день, а мігрували сюди поступово. Спочатку, як вважають вчені, невелика зграйка перелетіла з Бразилії до найближчих островів Африканського континенту: островів Зеленого мису, а потім і на Канарські острови. Після чого вони потрапили в Сенегал і "піднялися" на північ Африки - в Марокко. Потім їх шлях слідував через Іспанію до Італії, де вони остаточно зупинилися і стали розмножуватися. І як результат в Римі папуг стало майже стільки ж скільки ворон або голубів.  

При вході в музей нас ретельно доглянули працівники поліції - слід відзначити, що безпека тут на найвищому рівні. Музей Ватикану - комплекс найбільших музеїв, які об'єднують найцінніші музейні колекції та унікальні папські палаци міста-держави Ватикан. Колекція мистецтва Ватикану була заснована в 1769 році. Музей Ватикану містить 1400 залів і 50 000 експонатів. Один з найвідоміших - Сикстинська капела, справжня перлина Музею Ватикану. У музеї також знаходиться зал з картами Італії, зал російського іконопису, Фрески Рафаеля, зали сучасного сакрального мистецтва, зал з колекцією православних ікон і багато іншого.

В музеї ми провели першу половину дня, оглядаючи твори мистецтва. Тут можна було побачити все від античних статуй і єгипетських мумій до картин Рафаеля і творів сучасних художників.

В музеї також є кафе де можна за цілком демократичну ціну пообідати. Що ми й зробили.

Після музею ми відправилися в собор Святого Петра. Черга до входу була величезна. Рухалась вона досить швидко, але нам все одно довелося відстояти десь години півтори, і це все на палючому сонці.

Візьміть з собою воду в Рим, бо в спекотні дні ціни на воду в Римі "зашкалюють" - продавці пропонують 0,5 літра за 1,5 - 2 євро.

Ціна на воду зростає по мірі наближення до туристичного об'єкта...   Не знаємо чи то правда, але сусіди по черзі в собор Святого Павла, казали, що деякі продавці набирають воду мало не в фонтанах...

Собор Св. Петра вражає своєю величчю, і красою. На місці собору Святого Петра в давні часи був цирк, на арені якого, за часів Нерона, зазнавали мученицької смерті християни. У 66 році сюди, після судилища, був приведений і апостол Петро. Петро попросив, щоб страта його не уподібнювалася Христовій. Тому він був розп'ятий головою вниз. У 326 році в пам'ять про це імператор Костянтин звелів побудувати базиліку в ім'я Святого Петра. Коли вона занепала, Папа Римський Микола V в 1452 році почав будівництво собору. Після його смерті роботи були припинені, і тільки в 1506 році папа Юлій II доручив архітекторові Браманте будівництво собору. Браманте задумав церкву у вигляді грецького рівностороннього хреста. Майже всі великі архітектори Італії по черзі брали участь в проектуванні та будівництві собору Св. Петра. Після смерті Браманте робота була доручена Рафаелю, який перепроектував церкву у вигляді латинського хреста. Потім будівництво собору очолив Мікеланджело. Всі "несучі" конструкції Мікеланджело зробив більш масивними та виділив головний простір. Він звів барабан центрального купола, але сам купол добудовували вже після його смерті. Архітектори Джакомо делла Порта і Доменіко Фонтана за проектом Мікеланджело звели два куполи: внутрішній округлий і зовнішній, витягнутий вгору. Карло Мадерно добудував поздовжні капели та оформив фасад собору. З чотирьох малих куполів, передбачених проектом Мікеланджело, архітектор Віньола звів тільки два. 8 листопада 1626 року в 1300-річний ювілей першої базиліки та через 120 років після початку будівництва, папа Урбан VIII освятив новий собор.

Була потрібна площа, яка вміщала б велику кількість вірян, що стікаються до собору, щоб отримати папське благословення або взяти участь в релігійних святкуваннях. Це завдання виконав Джованні Лоренцо Берніні, який створив в 1656-1667 рр. площу перед собором - одне з найвидатніших творів світової архітектури. Також він створив чудове внутрішнє оздоблення і знаменитий великий балдахін (кеворій) покров, який спирається на чотири фігурні стовпи, над могилою апостола Петра. Ще нам вдалося потрапити в підземелля собору, де знаходяться поховання пап і Св. Петра. Також в соборі є можливість, за додаткову плату, піднятися на купол собору, але ми були стомлені настільки, що відмовилися від підйому на оглядовий майданчик.

Це був наш останній візит до Риму, але ми маємо надію повернутися ще колись до цього величного і прекрасного міста.

Ми провели ще пару днів на морі гріючись на сонечку.

Кілька днів в апартаментах під нами жила російськомовна сім'я. Одного дня, голова родини вирішив вразити мешканців будинку знанням мов. Зайшовши в ліфт, він привітався по-французьки: "Бон жур!". Його дружина дуже тяжко пережила цю ганьбу і ще хвилин 20 "виховувала" чоловіка і вчила як вітатись по-італійськи...  

Треба сказати, що в Санта Маринелла відпочивають в основному італійці. З «не італійців», крім наших сусідів, ми тільки один раз чули українську мову в супермаркеті: "Іване, то Петрові пиво брати?".  

Так відпочинок в якому ми старалися поєднати корисне з приємним добіг кінця, і нас чекала дорога додому в зворотному порядку Санта Маринелла – Рим - Катовіце-Краків-Перемишль-Львів.

Аеропорті Риму Ф'юмічіно імені Леонардо да Вінчі вражає своїми розмірами - для того щоб добратися до нашого терміналу нам довелося добрих пів години йти пішки по території аеропорту від залізничної станції до нашого терміналу. Крім того аеропорт є доволі перевантажений - наш літак з пів години стояв в черзі з інших літаків до злітної смуги...

З Аеропорту Катовіце ми добралися автобусом до Кракова - квитки купили заздалегідь (116 польських злотих за 4-х чоловік). В Кракові ми винайняли чудові апартаменти на AirBnb на 2 ночі за 65 євро. Краків зустрів нас прохолодною погодою. Оскільки в нас був тільки "літній" одяг, то прийшлося обновити осінній гардероб - діти цьому дуже втішилися.  

Через день зранку ми вирушили потягом до Перемишля (154 польських злотих за 4-х чоловік), в Перемишлі сіли на автобус до Львова (120 польських злотих за 4-х чоловік) і вечором вже були дома.

На проїзд і проживання було витрачено 1684 євро.
Тобто 421 євро на людину за 21 день.

Бон джорно, Італія! (Частина 1)
Бон джорно, Італія! (Частина 2)
Бон джорно, Італія! (Частина 3)

Корисні посилання